Памятник основателям Киева на Днепре является символом столицы Украины, олицетворяющим ее многолетнюю историю.
Монумент был открыт весной 1982 года в парке на Днепровской набережной около моста Патона. Это событие было приурочено к 1500-летию со дня основания Киева. Скульптурная композиция выполнена в форме ладьи, на которой установлены фигуры братьев Кия, Щека и Хорива и их сестры Лыбидь – легендарных основателей стольного града Киева.
💯 Материал, из которого сделан монумент, – это кованая медь, а сам постамент гранитный. У подножия – организован небольшой бассейн.
У столичных молодоженов существует традиция. В день бракосочетания они приезжают к памятнику основателям Киева и забрасывают ладью цветами на счастье.
Уже сложилось такое поверье, что пара должна стать спиной к монументу и через голову забросить букет в ладью. Если попадание удачное, значит семейная жизнь сложится.

Виявляється, у театра оперети є цілих дві дати народження: 13.01.1934 та 14.12.1935.

Чому так?

Бо в 1934 було відкрито стаціонарний театр музичної комедії під керівництвом В. Бенедиктова, а через рік відбулася перша прем‘єра «Летюча миша». Під час окупації театр евакуювали до Казахстану, а в 44 вони вже повернулися додому.

Лише через 4 роки після відкриття на сцені поставили українську оперету «Весілля в Малинівці» (бачили такий фільм. Але ж скільки українських постановок бачили ці стіни раніше.

Чому?

Пам‘ятаєте, я розповідала, що будівлю оперети було збудовано, як Троїцький народний дім? Саме там в 1907 році Микола Садовський відкрив стаціонарний український театр.

Сюди запрошувалися відомі оперні співаки, під час навчання співав у хорі І. Козловський і тут же він дебютував як оперний співак.

Навіть кілька опер Лисенка вперше були поставлені на цій сцені. З 1916 року в театрі Садовського працювала трупа Леся Курбаса, а 16 травня того ж року виник театральний гурток, на основі якого через рік був створений «Молодий театр».

Сьогодні ж на сцені Київської оперети з успіхом іде класична оперета, сучасні й класичні мюзикли, концертні програми та сміливо втілюються різноманітні творчі експерименти.

І якщо ви ще не були в опереті, я вам дуже рекомендую😉

Багато дівчат в дитинстві мріяли вийти заміж за принца, та не всім це вдається. А от Катерині Десницькій вдалося.

Коли їй було 17, вона стала круглою сиротою і, закінчивши в Києві Фундуклеївську гімназію, поїхала навчатися до Петербургу.

Там вона познайомилася з молодим офіцером, що виявився сіамським принцем Чакрабонґсе. Він закохався в українку з першого погляду, а от вона крутила носом.

Це був початок ХХ ст., час коли спалахнула російсько-японська війна, і Катерина пішла на фронт. Молодий принц постійно писав дівчині, і вона таки йому відповідала.

Повернувшись з фронту, Катерина зустрілася з Чакрабонґсе і на цей раз не встояла - відповіла взаємністю.

Але взяти шлюб офіційно вони не могли, бо принц Сіаму був буддистом, а Катерина православною. Та й по статусу вона не надто йому підходила.

Та кохання виявилося сильнішим і вони таки взяли шлюб, але таємно. Для цього принцу довелося змінити віру та привезти кохану аж до Константинополя. Але король з королевою не визнали цей шлюб.